Я говорю англійською, а вони мене не розуміють. 3 способи вирішити цю проблему

А бувало так, що ти старанно повчив усі слова, набив тату із неправильними дієсловами, купив штанці, як у того із U2, а вони, чорти б їх побрали, тебе не розуміють?

Чому, чому?

Розумієш, справа, навіть, не у твоєму рівні володіння мовою, а у тобі. Окрім мови є ще дуже важливі аспекти, які, нажаль, під час навчання залишаються поза увагою й потім виринають у той самий час, коли ти вже й звик до дурнуватих штанців й сидять вони, начебто, в самий раз й ти готовий підкорювати усе й усіх.

Що ж це за аспекти такі?

 

♥ По-перше, це – культура спілкування. Так, вона у них існує. Насправді. Й вона відрізняється від нашої. Про те, що у нас люди бувають не дуже то й усміхнені й привітні ти мабуть чув. У нашому соціумі бути серйозним і похмурим – це нормально, прийнятно й ми, у кращому випадку, просто не звертаємо уваги на замислених пішоходів. Там же, у транспорті, в публічних місцях, на роботі, у ліфті нормально – це посміхатися, навіть незнайомцям. Запитати у сісідської бабусі, як справи її онучки у школі, потеревенити декілька хвилин із продавцем круасанів про нову політику Міністерства Економіки й запитати, як його кузена вирощує таку м’ясисту спаржу. Так, це просто на перший погляд, але дуже складно для нас, вийти за рамки своєї боязні здатися смішними, надокучливими, чи взагалі несповна розуму.

Отже, повторюю іще раз, ти нічим не ризикуєш, і вдаватися у довгі розмови із усіма деталями ніхто не буде, а от якщо мовчатимеш й не поздоровкаєшся й не побалакаєш із сусідами, продавцями, колегами, то матимеш лишень репутацію непривітного суб’єкта у кумедних штанях.

Люди із радістю вибачають й забувають помилки у мові, але не пробачають й не забувають помилки у культурі.

 

♥ Добре, якщо зі small talks розібралися, вірніше зрозуміли, що вони є обов’язковими, то давай іще розберемося, як же підтримати розмову із іноземцем, щоби він не втік від тебе, після 4 хвилини знайомства. Тут можуть бути підводні камінчики також.

Ти здивуєшся, але уся справа у культурі спілкування, знову таки ж. Як от нас учили у школі? Якщо хтось відповідає на уроці, то ти сиди й мовчи, чекай своєї черги. Ці атрибути ми підсвідомо переносимо й у доросле життя. Але, неварто. Коли тобі розказують історію, новину, випадок із життя, як він провів учора вечір – реагуй, виказуй зацікавленість, задавай запитаннячка. А ти думаєш нащо я от тут усіх своїх студентів привчаю задавати питання у всіх граматичних часах?) Це уміння має дійти до автоматизму. У підручниках, що ми із ними працюємо (Speak Out 2nd edition, 2016), ці теми виносяться окремими уроками й це чудово й не просто так. Уяви, навіть якщо уже консервативні британські учені дійшли до того, що посунули із програми деякі граматичні теми, а включили тренування таких нетрадиційних навичок, то це вже ого-го досягнення! Й воно потребує тренувань й твоєї уваги.

Розмова – це не монолог.

 

♥ Письмова комунікація.  Помічав, що у всіх підручниках із англійської включена така компетенція, як writing? Думаєш це тому, що вони хочуть навчити тебе прописним літерам латинського алфавіту? Не все так просто, друже. Західний світ – фанат письмової (імейлової) комунікації й на будь-якому рівні своєї англійської ти маєш володіти цим умінням – надрукувати швиденько листа. Правильного листа.

Тобто у нас же як? Якщо потрібна якась справка, то ми йдемо до установи, стоїмо у черзі 34 години. Поки чекаємо, то встигаємо пересваритися із усім світом, перечитати 5 романів Донцової й прослухати новий альбом Ольги Горбачової. Якщо нас не задовольняє сервір, обслуговування, якість будь-чого – ми йдемо до продавця, у магазин чи ресторан й починаємо скаржитися на місці. Не вирішуємо нічого й розлючені плентаємося додому слухати Ольгу Горбачову, читати Донцову й сваритися із усім світом.

Та вони, там у себе, якісь не такі. У всіх дивних ситуаціях – пишуть листи й усі ці листи мають свою чітку форму, структуру, ключові фрази. Якщо нам це здається безглуздям, то за кордом ти не вирішиш своєї проблеми не надіслав листа. Якщо у нас можна намалювати резюме на один листочок А4 за 4 хвилини, а уже на співбесіді намагатися вразити інтрв’юера своїм професіоналізмом, то до міжнародної фірми потрібно надіслати стильне, правильно оформлене резюме й вразити із першої літери, бо до особистої зустрічі може й не дійте, якщо шрифт підібрано неправильно.

Так, ти можеш не розуміти, але вони, там у себе, люблять стильне письмове листування. Можливо, тому що Оля Горбачова не співає англійською, а Дар’я Донцова не пише англійською й вони не знають чим себе зайняти у черзі у 34 години? І це – добре, скажу я вперше про когось, хто не користується англійською)

 

Ми усі сприймаємо світ через призму своєї культури, виховання, оточення. Це відбувається безсвідомо й тому знати мову  – це просто знати мову. А от користуватися нею й спілкуватися – це знати іще й спосіб мислення того, із ким спілкуєшся. Знати й приймати.

 

From The Land of Liberty with Love!

P.S Побачимось на заняттях й ми, якраз, готуємо серію тренінгів, щоби ти от і навіть у штанях, як у того із U2, почував себе впевнено, як отой із U2)

 

U2-696x392

Як підвищити свій рівень англійської за декілька хвилин

United spirit, individual style. Усі найкращі слогани уже зайняті! Але ж життя – річ неоднозначна і, з іншої сторони, це чудово, що вони уже існують і уже надихають. Ось цей «єдиний дух, індивідуальний стиль», а я би навіть сказала «об’єднаний дух» –компанія Dr.Martens використовує уже років так 6, але за своєю філософією йому мабуть років так із пару тисяч.

Добре, добре, знаю, я знову тут зі своєю філософією, психологією й яке це має відношення до навчання, й до того, як же підтягнути свою англійську на один рівень та ще й так так швидко, запитаєш Ти? Але ж навчання, як і життя, – річ неоднозначна й, ба навіть, особливо у навчанні дуже багато філософії й психології. Не віриш? А ось я розповім про результати наукових досліджень й спостережень бізнес тренера Нілофера Мерчента та філософа Паркера Палмера.

У 90 роках в Америці студентів випускників Пенсильванського Університету запитали чи хотіли б вони залишитися жити й працювати у рідному місті та не переїжджати, навіть, якщо їм запропонують гарну роботу й зарплатню у іншому місті. Лише 35% відсотків студентів погодилися. У 2010 році цей показник був уже 60%, а далі – тільки більше. Чому й про що це свідчить? Молоді люди відповідали, що просто не хочуть почуватися самотніми. Нове місто, нове середовище, нові люди навкруги.

А ти, друже? Чи частенько ти відчуваєш «незручність», приходячи на 1 заняття до мовної школи, до спорт залу, на побачення, на нове робоче місце? А чи частенько буває так, що це перше стає останнім, або ж ця «незручність» просто не зникає й надалі?

Добре, чому так відбувається? Причина не у тому, що середовище – нове, причина у тому, що середовище – не твоє. Якщо ти ходиш до спортзалу 3 рази на тиждень й притримуєшся здорового способу життя, то розмова із любителем вечірок та шампанського не складеться. І це нормально. Ми усі різні й унікальні. Що потрібно робити? Знайти компанію однодумців, людей, що розділяють твої ж інтереси й зацікавленості. Якщо це нове робоче місце – то роззнайомся, роздивися й знайди тих, хто захоплюється тим же, що й ти. Фітнес, покер, рок-н-рол, квантова фізика, та будь-що.

Алекс Хілман, веб-розробник із тієї ж таки Америки, у 2006 році почувався достатньо невпевнено, навіть, у своєму рідному місті – Філадельфія й роздумував над переїздом до Західного Узбережжя, поближче до Силіконової Долини, де, як відомо живуть усі комп’ютерні компанії, а отже й потенційні однодумці. Та Алекс вирішив провести експеримент тривалістю у 6 місяців, залишився у Філадельфії й, аби подолати гнітюче почуття «незручності», почав відвідувати маленькі конференції, лекції, ворк-шопи й зустрічі у барі таких же комп’ютерних гіків, як і він сам. Зрештою, хлопець знайшов друзів, що розділяли ті ж самі цінності й погляди, один й той же стиль життя, що й він, а не просто хобі. Результат? Алекс не просто залишився жити у рідному місті, а й заснував із друзями перший коворкінг плейс – Independent’s Hall (класна назва у дуже американському стилі, зараз же Indy Hall), що існує й сьогодні й функціонує також, як компанія для підтримки молодих програмістів й налічує більше 300 постійних учасників, що допомагають підприємцям, стартапам, іноваторам та усім, хто у темі.

І знову ж таки, про що це свідчить? Людям потрібно об’єднуватися. У правильному середовищі підтримують один одного й розвиваються усі учасники.

Та найголовніше те, що, як каже уже філософ Паркер Палмер, потрібно самому, тобто першим зробити крок й показати себе, свою точку зору, цінності й піти на пошуки компанії однодумців й, навіть, якщо такого середовища іще не існує – то разом ви його і створите.

Англійське слово «individual» має двоякий зміст й може означати, що індивід – це частинка групи, що завжди зв’язана і ніколи не може бути із нею розділена, але зажди впливає на цю ж групу. У цьому сила великих бізнес компаній, де успіх – не залежить від окремо взятої людини напряму, але успіх не був би можливим без цієї людини й успіх цієї людини так само залежить від успіху компанії, додає вже бізнес гуру.

Як же досвід Алекса Хіллмана можна застосовувати при вивченні англійської? Розкажи про себе. Не соромся. Про свої хобі. Зроби перший крок. У The LOL групи, наприклад, діляться не тільки за рівнями знання, а й за спільними інтересами й навіть характерами студентів. Повір, ти може й не помічаєш, але якщо тема тобі цікава, то ти здатен годинами про неї балакати й, отут-то саме цікаве, – твоя англійська магічним шляхом зростає на один рівень, слова, що колись мимохідь чув, бачив мозок із радістю витягує на поверхню, а граматика складається у виграшний пасьянс. Такі фокуси тільки Хрещена Попелюшки вміє робити й Ти. У правильній компанії нікого не потрібно мотивувати, вмовляти працювати у групі, у парах, індивідуально. Ти не соромишся, бо знаєш, що підтримають й допоможуть, а процес співпраці, комунікація, виконання складних й навіть творчих завдань – то гра, така ж проста, як і пасьянс, що вже виграшно розкладено.

Все просто, так? Але починається із Тебе. Just do it. Чудовий слоган.

  

From The Land of Liberty with Love

In You I Trust!

 

indy-hall-community

Сніжана Нікіфорова – founder and philosopher of The Land of Liberty – атмосферної школи безлімітної англійської

Processed with VSCO with a6 preset

 

В Інстаграм ти називаєшся Снєжа та круасани, чому ж тоді школа англійської мови, а не bakery shop?

 Може, тому що моя англійська така ж солоденька, як і круасан із заварним кремом? А на його приготування потрібен час й практика, як і для англійської, зрештою?)

 

Добре, а що ще про себе розкажеш, окрім того, що любиш круасани із заварним кремом?

Я справді люблю круасани) А ще більше людей із якими працюю. Вони мене надихають. Усі. Я працюю викладачем уже десь стільки, скільки моїй Соломії, а їй 11. Я працювала у дежавній школі із дітьми, на мовних курсах із малечею трьох-чотирьох років, із тінейджерами, із корпоративними клієнами, тобто великими компаніями, а це і Добробут, Boeing, Global Logic, Life, Vodafone, Modna Kasta, Henkel, Червоний Хрест, Zeo Alliance, це – десятки людей і сотні історій успіху, невдач, боротьби й немовірного захоплення.

The Land of Liberty. Тобі не казали, що це занадто довга назва для школи?

 Казали. Та це не просто назва – це спосіб життя тих людей, що до мене приходять, та й взагалі, моя особиста філософія.

 А який тоді спосіб життя твого студента? Можеш його описати?

 The Land of Liberty – це не мас-маркет. Мій слухач точно знає, що йому потрібно, які великі цілі й амбіції він досягає прямо зараз, а англійська лише допомагає в цьому. Англійська – не кінцева ціль, а лише один із інструментів. Так, я можу із впевненістю сказати, що мій слухач – особливий. Він дуже цілеспрямований й уже заряджений на успіх. Я нікого не вмовляю вивчати мову, а навпаки, сама захоплююсь кожним своїм студентом, бо кожен унікальний і це я найбільше люблю у своїй роботі. Усі дуже різні, із різних сфер, із різних вікових груп, але коли ми зберемося на велику вечірку, то нам буде цікаво разом. Знаєш чому? Бо ми прагнемо успіху й перемог у всьому, що робимо. І ми їх отримуємо.

 Цілеспрямованість, великі цілі, великі мрії, працьовитість, свобода у виборі всього, щирість, почуття гумору й уміння почуватися щасливим – це мій студент, це – я, і це – The LOL.

 

Тобто ти зібрала команду переможців й навчаєш їх англійської?

 Так, я нікого тут не мотивую, я – не тренер, не коуч, не іспірейтор. У моїх людей немає часу на цю романтику. Їм потрібна інформація, тобто англійська й дуже швидко. Вони живуть насиченим життям, ритм якого пульсує й зашкалює, а робочі графіки постійно змінюються. Тому я створила цю систему із безлімітним відвідуванням занять та у будь-який зручний для студента час. Таким чином ми вирішуємо ці питання із швидкістю навчання, адже на вивчення мови потрібен час і за місяць це все не опанувати. Інші мовні школи надають лише 2-3 заняття на тиждень. При такому розкладі, скільки потрібно років на вивчення мови? Плюс робочий розпорядок постійно змінюється. Скажімо, у тебе сьогодні незапланована зустріч, побачення чи шопінг, а твої заняття тільки о 18:00. То чому б тобі не прийти у інший час, о 20:00 чи о 16:00, чому я маю прив’язувати тебе лише до цих 18:00?

21 сторіччя надворі, а студентам пропонують сервіс, що пропонували 50 років тому назад.

 

А твій урок тоді, він який?

 Реальне життя. Жива розмова, на теми, що цікаві студентам, а студенти усі різні й єдиного підходу до усіх не існує. Приємна компанія, келих шампанського. Хоча, зараз усі спортсмени й обирають зелений чай.

Розумієш, я за індивідуалізм. Я упевнена, що якщо тобі не цікаво розмовляти про квантову фізику у рідній мові, то й в англійській не потрібно намагатися навчити тебе цій темі, навіть, якщо вона і включена до підручника. Можна, звісно, скільки завгодно читати про це статті на уроках, слухати подкасти в машині, перед сном класти зошит із новими словами під подушуку, але віддача від таких маніпуляцій навряд чи порадує. Тож нащо витрачати на це час? Краще віднайти теми, які справді цікавлять й потрібні тобі.  Мова потрібно для спілкування, а спілкуватимешся ти тільки на теми, близькі тобі. І я сподіваюсь, що це не буде квантова фізика, бо у школі у мене були із нею проблемки)

 

А вже є якісь результати твоє безлімітної системи? Вона реально працює й ефективніша за ’’традиційну’’?

 Так, я вже почала працювати у такій системі безліміту, коли студент оплачує абонемент 1600 гривень на місяць й отримує необмежену кількість відвідувань у зручний для нього час й за 1,5 місяці навчання зі студентами, що приходили майже щодня, ми пройшли половину книжки й покрили половину курсу, постійно підлаштовуючи графік занять під робочий графік учнів. Я хоч і філолог, але цифри кажуть самі за себе. Але звісно, це – заслуга тільки моїх brave students та їх цілеспрямованості. Я лише допомагаю, але все інше – вони самі.

Але чому у школі англійської мови золоті стіни, диван, картини із Парижу і  жодного флагу Британії? Може поясниш?

 Англійська – універсальна мова спілкування, вона для усього світу. Ми тут не вивчаємо сімейне дерево Королеви, ми будуємо своє життя у сучасному світі і нам потрібна англійська. І швидко.

А чому такий стиль? Я хочу, щоби моїм студентам було комфортно. Вони достатньо часу проводять в офісах й університетських румах і це складно. Мені потрібна ця атмосфера – своя атмосфера. Для відчуття розслабленості й невимушеності.

 

 Ринок достатньо перенасичений мовними курсами, і вони достатньо сильні, не боїшся конкурентів?

Чекаєш коли я скажу, що історія про Давида та Голіафа – моя  улюблена історія? Я знаю, що мої конкуренти дуже сильні, у них є ресурси, можливість купляти й залучати нові технології. А у The LOL є лише я. Але ж так навіть цікавіше?

Ти казала, що The LOL приймає участь у благочинних акціях, що саме ви робите?

По-перше я упевнена, що бізнес повинен мати великі цілі та велику ідею. Ідея The Land of Liberty – створити таку систему навчання, де англійська вивчається  швидко, зручно й весело. Нажаль, за усю історію вивчення іноземних мов, а це десь стільки ж, скільки існує людство, а отже й комунікація, ніхто так і не придумав дієвої й приємної системи, тобто щоби можна було навчити мові й при цьому не доводилося бити студента лінійкою по рукам).

І щонайголовніше, то ця система має бути справді ефективною. Дивись, якщо на початку курсу у групі 12 чоловік, а на фінальному тестуванні у кінці семестру лише 2  – то така система навчання дурня. Знову ж таки, нажаль, але ця статистика є правдивою для багатьох шкіл, просто вона не оприлюднюється. Та  це лише означає, що мені є над чим працювати.

По-друге я вважаю, що бізнес має створювати та реалізовувати круті соціальні проекти. Ми співпрацюємо із Фондом Жизнелюб і моїми студентами є Леді поважного віку, а найстаршенькій 74 роки. Скажу так, коли у снігову завірюху прийшла студентка й сказала, що через непогоду транспорт перестав ходити й аби дібратися на моє заняття вона пройшла пішки 4,5 кілометри, то я зрозуміла, що, знаєш, все що я тут роблю недарма й має значення.

Далі співпрацюватимемо із дитячими будинками. Адже кожен повинен мати право на майбутнє й на здійснення мрії. Та й узагалі, світ має знати англійську.

 Великі плани на майбутнє? Хочеш усіх навчити англійської?

 Фабіна Гарсіа – CEO Revlon, колись запитали, про те, як же компанія Revlon виготовляє фарбу для волосся, на що він відповів, що фарбу виготовляє завод, а компанія Ревлон же дарує відчуття щастя жінкам.

The Land of Liberty – допомагає досягати успіху, досягати цілей та здійснювати мрії. У кар’єрі, в житті. Підвищення, вступ до університету, переїзд, нові друзі, враження, країни, впевненість у собі, у своїх силах. Це все не тільки про англійську, так?

 

А твої мрії?

 Мрії чи цілі?) Добре, одна із мрій – створити уроки англійської із Ілоном Маском та залученням доповненої реальності. Тож, The LOL має допомогти й мені у здійсненні мрій.

Сніжана Нікіфорова  instagram.com/snezhaandcroissants

 facebook.com/lolita.feldmann

 

Ти боїшся? Я теж боялась або як подолати страх розмовляти англійською

Страх. Навіть слово якесь страшне, то чому ж я обрала його темою для сьогоднішньої розмови, а не якесь, більш приємне, що також починається на “С”?) Все дуже просто, я починаю працювати із новими студентами й тільки за останній тиждень слово “страх’’ почула від них декілька разів, а відчула в очах так іще більше. Але ж The Land of Liberty – для мрійників, підкорювачів, відчайдухів, і, страху тут точно не місце. Вірніше він є у всіх нас, але справа у тому, як ми його долаємо, а якщо не здолаємо, то що далі? І чи буде щось далі взагалі?

 

 Я працюю викладачем більше 10 років й знаю сотні історій злетів кар’єри, але, нажаль, іще більше історій невдач, оскільки страх – це єдина перепона, що заважає людині не то що навчатися, а жити. Так, в нашому житті все існує для чогось і страх,  так само, оберігає дитину від тикання пальцями у розетку, а мої джинси від отого третього тістечка. Все співіснує у гармонії та балансі, але якщо ти даси занадто багато простору своєму страху у своєму житті – він захопить керівництво й проголосить себе королем. Що буде далі? Я розповім, що було у мене.

Я закінчила школу із відзнакою й без екзаменів вступила до університету. Але була одна проблемка. В школі я понад усе цінувала математику, а в лінгвістичному університеті її чомусь не було. Що ще дивніше, мої одногрупники, як виявилось, у школі цінували більше мови й вивчали їх, через що я відчувала себе, чесно кажучи, гіршою, а подекуди просто лузером. Мені було надзвичайно страшно зробити помилку, я боялася, що ж про мене подумають інші, тому, я або мовчала або просто не приходила на заняття. В результаті на 3 курсі я самостійно забрала документи із університету й пішла. Просто пішла. Все. Апогей мого страху. Потім знадобилось довгих 5 років, щоби скинути диктатуру свого страху й комплексу відмінниці та повернутися на навчання. І знаєш що? Коли я прийшла зі свіжою головою, без упереджень й комплексів, із повною довірою й готовністю робити все, що мені скажуть виконувати викладачі – без жодних проблем я закінчила навчання, отримала диплом, який сама написала ж й захистила. Та це навіть не головне, а головне – це той драйв від процесу навчання,  знайомство й спілкування із надзвичайно крутими викладачами, які справді навчили всьому, що мені було потрібно. Чи були вони раніше? Були. Тільки я от не хотіла нічого сприймати.

“Crazy, you said. It’s all in your head” – співає Мік Джаггер у своїх шкіряних штанях у свої 74. І йому не страшно, що ж то про нього подумають люди. А хіба йому можна не вірити та й взагалі, як можна не вірити рок-зірці, що вже півстоліття, як рок-зірка?

Тож, якщо хочеш як я, то давай вперед, бійся далі й озирайся, що подумає твій сусід, що зараз розмовляє трохи краще за тебе, мовчи на заняттях, а ще краще пропускай.

Як опанувати його – страх, на перших порах? Та відпусти ти його. Взагалі. Довірся учителю, роби, що він просить. Не думай, що скаже чи подумає сусід, бо йому також важко. Насолоджуйся самим процесом навчання, одним словом. Відключи свого внутрішнього коментатора та сфокусуйся на техніці, як спортсмен. А коли зовсім тяжко – вмикай кліп Міка Джагера. God gave you everything you want) Повір мені, друже. Далі буде легше.

Та ти напевне думаєш, що отак от я, успішно закінчивши університет, припинила відчувати холодні руки страху навколо шиї. А зовсім й ні. Далі була черга працевлаштування. А щоби отримати роботу, потрібно ж відвідувати різні job interviews – тобто співбесіди й тут то мій страх возродився, як Волан де Морт й почав розсилати своїх дементорів на пошуки мене. Я боялася спілкуватися із незнайомими людьми, а розказувати про себе й про свої переваги то взагалі, як на базарі сиром торгувати, потрібно особливе вміння й так просто його не здобудеш. Одним словом, після того, як я провалила декілька співбесід в цікавих мені компаніях виключно із-за своєї невпевненості, сором’язливості й страху розмовляти із людьми  – я почала аналізувати й лікувати себе. Розмовляти англійською мені було легше, аніж рідною на співбесідах, адже, як я зрозуміла – це була моя територія. Вони запитували – я відповідала, це моя робота і я її виконувала не задумуючись, бо техніка була відпрацьована ще в університеті. Внутрішній критик замовкав, бо йому не було чого сказати, коли на сцену входила техніка. Аналіз – це вже початок лікування. Далі я почала себе тренувати й ходити на співбесіди до компаній, робота у яких мені просто не була потрібна, це було лише для have fun й для навчитися розслаблятися й почуватися вільно. Я навіть на цементний завод їздила. У шовковому платті й бархатних босоніжках. Мене взяли.

Кожного разу ставало легше, хоча спочатку це було надзвичайно моторошно, краще вже на американські гірки чи на побачення із нудним хлопцем, але тільки не на співбесіду. На етапі, коли мені стали цікаві співбесіди, бо співбесіди – це різні компанії і знайомство із різними цікавими людьми – мене прийняли в круту школу англійської мови, специфікою якої була співпраця лише із корпоративними клієнтами, тобто із абсолютно різними компаніями. І тут уже так, або компанія тебе приймає й ти працюєш, або ти їм не подобаєшся й вони просять іншого викладача. Жодної відмови. Хоча, якби довелось викладати англійську на цементному заводі – могли б виникнути запитання.

 

Англійці кажуть, що у вас не буде другого шансу справити перше враження. І це правда, а особливо, якщо від цього першого враження залежить твоє майбутнє. Якщо від твого сьогоднішнього навчання залежить твоє майбутнє й щось стоїть на заваді – працюй над знищенням цього щось. Скажу так, що далі мене запрошували на роботу після просто лише розмови по телефону, а ще далі підписували контракт одразу ж на першій зустрічі, навіть не заглядаючи у диплом чи резюме. Я змогла нарешті бути просто собою, а для цього потрібно було лишень не хвилюватися й заткнути внутрішнього критика. Дементори розсіялись.

 

Тож твій страх розмовляти англійською може з’являтися навіть й тоді, коли ти вже умієш розмовляти і це нічого страшного, потрібно продовжувати боротися. Зареєструйся на яких-небудь сайтах (я писала про них от раніше Де, де, чорт забирай, безкоштовно практикувати англійську із реальними людьми?), знайди друзів іноземців онлайн чи оффлайн й спілкуйся просто так, сприймаючи усе, як гру. Чи як лікування.

 

Подолавши свій страх – отримуєш найбільший профіт й задоволення, бо там – за межею мовного бар’єру чи будь-якого іншого – нові можливості, враження, спілкування та люди. І там – новий Ти.

from The Land of Liberty with Love

In You We Trust!

 

django-unchained-second-trailer

Чому ти ніколи не вивчиш англійську

Вчиш, кидаєш, вчиш, записуєшся на курси, кидаєш, знаходиш репетитора і думаєш от зараз уже точно, а воно знову ніяк? І репетитор зникає і книги із курсів – то вже підпора для розшатаного стільчика, що, як затонувші кораблі, приречені лежати у кутку твоєї кімнати й мовчазно нагадувати про поразку. Знайомо? Тільки чесно? То в чому ж проблема й хто винний? Давай поговоримо й розберемося, але попереджаємо, розмова буде серйозною. Але чесною. У процесі навчання, як і у всіх найцікавіших активностях цього світу, приймають участь, щонайменше, дві сторони – вчитель та студент. Розкажемо тобі те, чого ніхто не розкаже – як воно все виглядає зі сторони професіонала – твого вчителя. Навчання включає в себе не тільки нову лексику й граматику, а й багато психології. І якщо щось йде не так, то, скоріш за все, річ не у лексиці чи, навіть, у граматиці, хоч вона буває ще та зануда.

Готовий поглянути на себе з іншої сторони барикад? То ж починаємо.

♠ Ти сам собі вчитель

Приходиш на заняття й кажеш такий, що от це я робити не буду, нащо грати у ці ігри, я соромлюсь, нащо балакати, я і в українській не дуже то й балакучий, а домашка ця то взагалі нашо? Шо, книжки? Книжки мені нудні й непотрібні. Давай краще ти мені статтю із аутентичного журналу даси почитати, щоби я, як справжній бріт, посьорбуючи чай читав про політику та Терезу Мей. А, і відео мені надішли, але щоб сучасне й американське, бо я хочу американський акцент і взагалі їх легше розуміти і граматики ж вони також не знають й не використовують, не то що ті британці. Понавидумували тих Перфектів. Вчитель надсилає тобі ту статтю із The Telegraph та відео про звички від Стівена Кові. І починається найцікавіше. Ти нічого не розумієш, все дуже складно написано, а у відео говорять дуже швидко і, щонайдивніше, із граматикою. Розчарування. Хто винен, думаєш ти? Хто ж, вчитель, звісно ж. Знайду іншого. А що насправді й чому так? Статті ж то не адаптовані й розраховані на рівень Advanced, як мінімум. Із відео та ж проблема. Їх класно й корисно дивитися, як і статті читати. Але у процесі навчання ми все це робимо для навчання і із цими матеріалами потрібно працювати. При перегляді відео чи читанні, як тільки чуєш чи бачиш новеньке слово або фразу – клацати на паузу, виписувати у зошит, шукати переклад, потім вивчати та далі вводити у розмову, тобто практикувати. Ого-го, це не тільки для have fun виявляється, це – частина учбового процесу. І це потребує часу, зусиль й праці. Також, ці матеріали чудове доповнення основного курсу, але вони не можуть замінити роботу із підручниками, за програмою й реального уроку із викладачем. Підручники розроблені й укладені за рівнями, матеріал структурований й адаптований, контент, не бійся, абсолютно сучасний. Принаймні ми працюємо тільки з такими книжками, та й то, вони більше для домашнього опрацювання, на уроках нам є чим займатися – говорити. Тож не вередуй, твій вчитель, як твій лікар, знає краще, як тебе вчити. Просто потрібно довіряти тому, із ким ти займаєшся. Все, як у житті. Все по-справжньому. Знайди приємного за енергетикою, чи от просто за відчуттями, тобі вчителя, дай йому хоч почати робити свою роботу, а там уже й до The Telegraph недалеко.

♠ Ти хочеш вивчити мову от за 2 місяці

А краще за 1, бо у тебе там відрядження, конференція, одруження, подорож. Як так, це неможливо? Значить всі навкруги не вміють правильно вчить. Друже, так, надворі 21 сторіччя й червоний електрокар Ілона Маска пролітає десь над твоєю домівкою й людство досягло величезного прогресу у техніці, але за усі тисячоліття існування науки вивчення іноземної мови не було винайдено жодного нового способу, як тільки прописувати нові слова у рядочок по декілька разів. Ага, отак от, краще б Пан Маск хотів англійську вивчати у дитинстві. А поки що помаши рукою червоному електрокару й пам’ятай, що на опанування будь-якого нового скілу потрібно 10 000 годин практики. Тобто практикувати кожного дня і, хоча б, по годині і це все одно не 2 місяці. Змирись й починай вчити. Бо ніхто за тебе це не зробить. Повір, за роки вчителювання ми бачили справді круті результати студентів, але їх успіх залежав лише від їх наполегливості й щоденної практики. Іншого способу немає й швидкого способу немає. До цього потрібно бути морально готовим, аби не розчаруватися через місяць. Навіть Пан Маск й команда витратили роки на досягнення своїх цілей. Але ж це того варте.

♠ Друже, ти – лінивий

І не треба тут про недостачу мотивації, мене потрібно зацікавити, я нічого вдома робити не буду, я зайнятий, я не хочу. Памятаєш, про 10 000 годин практики? А 2 уроки по 1,5 години на тиждень, то це достатньо, як думаєш? Звісно, у нас в школі ти маєш можливість відвідувати заняття безлімітно, але їх справді потрібно відвідувати. Й займатися вдома. А яка ще додаткова мотивація від вчителя тобі потрібна? Побач себе на новій роботі, у подорожі за кордоном, у барі, спілкуючись із місцевим населенням про життя – та й от тобі мотивація. Вчителі вчать англійської, але якщо ти просто ледачий, то тут уже допомогти тобі зможеш тільки ти сам.

♠ Цікався й будь цікавим

Ці заняття із англійської щоби що? Щоби спілкуватися із іншими людьми, так? А спілкування іноземною мовою нічим не відрізняється від спілкування рідною. Ми спілкуємось про роботу, особисте життя, почуття, плітки, хобі, подорожі, книжки, новини, інсайти, бізнес, філософію, розвиток і он про того красунчика за сусіднім столиком. Добре, ти, хлопче, – про красуню. То невже іноземною ти будеш спілкуватися про щось інше? Будь готовий поговорити про це все на уроках, адже уроки – це і є те саме продовження реального життя. Все по-справжньому, саме тому, ти, твої одногрупники і вчитель мають бути класною командою. І, якщо уже ми тут почали такі відверті балачки, то скажемо чесно, що викладачі люблять працювати із цікавими особистостями. Вчителювання, як і будь-яка інша робота, – не тільки про гроші. Кожному тічеру хочеться бачити результати своєї праці, адже він гарантує тобі цей результат ще на початку і відповідає за нього. Повір, якшо ти ледачий лежебока, мовчун й вередун, то, скоріш за все, хороший викладач не захоче із тобою працювати. Можливо і не скаже тобі це особисто в обличчя, але знайде 101 причину, щоби припинити заняття. Адже й учителі прагнуть цікавої роботи. Зі свого особистого багатолітнього досвіду зізнаюсь, що відмовлялась працювати із деякими студентами, якщо я розуміла, що мені буде некомфортно, тобто нудно, що я не зможу гарантувати результат: через незрозумілі забаганки, нечіткий графік, адже я – професіонал і знаю, що займаючись раз у два тижні можна досягти результату років так через 86, а студенту він потрібен через 2 місяці, а краще через 1. Говори,читай прикольні статті, книжки, фільми, роби внесок у свій урок також, бо це не тільки обов’язок вчителя. Це спілкування двох сторін. Все, як у реальному житті.

Будь відкритим, неупередженим, довіряй тому, із ким навчаєшся, work hard й полагодити уже той розшатаний стільчик. Все починається із малого.

 

From The Land of Liberty with Love!

Навчання – це відпочинок!

 

voerd-malchishnik-v-vegase-2009-01-700x435

7 звичок Корнеліуса Вандербільта – найбагатшої людини США 1800-х років, за допомогою яких можна довчити англійську вже у цьому році

Вивчаючи біографію Корнеліуса Вандербільта, ми звернули увагу на звички, які магнат, що здобув багатство й владу на судноплавстві та залізниці, практикував й вдосконалював впродовж усього життя, які, зрештою, і допомогли зійти на Олімп бізнесу. Давай но розберемося й запозичимо щось у своє життя і спробуємо інтегрувати ці звички для покращення твого навчання, щоби довчити вже цю англійську вже у цьому році. Пан Вандербільт заробив мільйони щоденно слідуючи цим звичкам, то невже ти із англійською не впораєшся?

Забігаючи наперед скажемо, що після смерті у 1877 році, статки Корнеліуса Вандербільта були оцінені у $100,000,000, а у перерахунку на теперішній стан валют, то це десь 2,3 мільярди доларів. Непоганий приклад для наслідування, чи не так?

Сім’я Вандербільта, або Комодора, як його часто називали, перебралася до Америки із Голландії й оселилася у маленькому голландському поселенні у Нью Йорку. Цей добродій не походив із заможної сім’ї, а вистроїв свою імперію самотужки.

Але у 1830 роках жило багато талановитих підприємців, які будували нову, процвітаючу націю. То ж що вирізняло молодого Вандербільта поміж інших?

♥ Жити згідно зі своїми витратами й не втрапляти у борги

Цю рису характеру Комодор успадкував від мами – витрачати менше, ніж заробляєш, заощаджувати й далі вже інвестувати. Вандербільт навчився контролювати й розпоряджатися своїми грошима так, що збудував компанію без жодних боргів. Ніколи в житті не брав гроші в борг. Ніколи. Це чудово вміння контролювати витрати й фокусуватися на головному. Якщо у цьому році у тебе заплановані серії семінарів та курсів, то ти маєш втиснутися у бюджет, адже це – інвестиції у твоє майбутнє. Можна не сходити на вечірку, хоч якби прикро не було це писати, можна не купити нові джинси, але навчання is a must.

♥ Гроші мають працювати

Вандербільт не просто заощаджував гроші, а й одразу ж вкладав прибутки у інші проекти. Будував пароплави, купляв нерухомість, акції інших компаній, позичав гроші іншим бізнесменам. Особисто інвестував мільйони в будівництво Центрального Залізничного Вокзалу – одного з найбільших депо у світі. По мірі того, як твої знання збільшуються, чому б одразу не шукати де б їх можна було застосовувати й продавати? Нова робота? Нові курси маркетингу англійською мовою? Бізнес школа за кордоном? Твоя цінність на ринку праці зростає кожного дня й кожна година навчання не витрачена марно. Просто використовуй це одразу ж й мотивація збільшуватиметься кожного дня так само, а бажання кинути навчання не виникатиме взагалі.

♥ Любити змагання й конкуренцію

Пан Вандербільт бився зі своїми суперниками, як на війні аби викинути конкурентів із бізнесу. Ніколи не полишав своїх мрій, за що й опинявся декілька разів на межі банкрутства. Але ж мільярдер був іще й наполегливим та упертим, як от ми і ти, так що викарабкався. Конкуренція – це завжди добре і це, здається, у нашій крові. Ми любимо перемагати, але наголовніше – перемагати Себе учорашнього. Твої мрії – ось що має значення. Тримай фокус на них, а все інше долай. Все.

♥ Інноватор

Розумієш, він же вкладав мільйони в абсолютно нові й нікому невідомі на той час технології й форми бізнесу, такі як пароплавство, розраховані ризики, корпорації. Мільйони. Не дивно, що такі відчайдухи як Маск вже у 21 сторіччі запускають ракети у космос. Такі відчайдухи й формують наше майбутнє. Нові технології – із ними не потрібно боротися й опиратися, відбирати у дитини із криками й істериками смартфон. Можна, натомість, прилаштувати ці технології під якісний процес навчання. Мобільні додатки, пісні, мультфільми – усе у твоєму розумному телефоні. Бери й користуйся. Чи хоча б Фейсбук на англійську перелаштуй. Ну будь ласка.

♥ Будувати дружні відносини із успішними людьми

Вандербільт проводив час із успішними людьми, які могли б допомогти йому відкрити усі двері. Сам же Корнеліус 10 років свого життя пропрацював на Томаса Гіббонса – дуже заможного й успішного бізнесмена у сфері пароплавства. Працюючи навчався й переймав все, що тільки можливо. У свою ж компанію запросив найкращого фінансиста Денієла Дрю, відданого зятя Гораціо Кларка та працьовитого й талановитого сина Вільгельма, яких вже сам, протягом багатьох років, навчав й, зрештою, передав компанію у надійні руки. Це, – мабуть що, наша улюблена порада. Це – твоє оточення і ти його створюєш сам. Компанія однодумців, цілеспрямованих й, головне успішних людей, заряджає на позитив, не дає стовпчику працьовитості падати під кінець дня, тижня, місяця. У успішних людей завжди є чому повчитися, отримати поради або, хоча б, книжку взяти почитати. Ми от завжди беремо книжки почитати у своїх студентів)

♥ Уважно слухати, але відкидати усіляку критику

Вандербільта вважали людиною декількох слів. Він рідко говорив, натомість давав можливість іншим висловитись й сказати те, що вони хотіли сказати, але ніколи не дозволяв критиці впливати на себе чи, тим паче, змінити своє рішення. Корнеліус чудово читав людські характери й ніколи не мав справи із нечесними особистостями та брехунами і сам же ніколи не брехав, не забирав свого слова й не змінював домовленості. Так, слухати коментарі друзів й одногрупників – важливо, але ніколи не дозволяй нікому впливати на свій настрій, принижувати свої успіхи, бо, якщо ти навчаєшся – ти вже апріорі молодець. Слухай, і ще. А чому б, якщо ти вже пообіцяв вивчити 20 слів сьогодні, то не взяти от і дотриматися свого слова?

♥ Залишатися здоровим й мати час для відпочинку

Корнеліус Вандербільт не вживав алкоголь, їв легку їжу й залишався фізично активним усе життя. Ніколи не панікував й зберігав спокій у найбуремніші часи, а часи були тоді ще ті. Щороку відпочивав у Саратога-Спрінгс аби провітрити голову й зарядитися енергією. В результаті своїх хороших звичок залишався здоровим до останнього року свого життя, коли помер у віці 82 років. Про здоровий спосіб життя не будемо багато говорити, адже упевнені, що ти й так відвідуєш спортзал, а от про keep calm нагадаємо. Екзамени, важливі зустрічі – не кінець життя, а від переживань не має ніякого зиску, тільки додаткові зморшки на обличчі. Тож, друже, не забувай відпочивати. Й улюблену книжку не забудь взяти із собою, а якшо забудеш, то забіжи до нас – у нас їх повно. Все для Тебе.

Успіх вимагає багатьох складових, але ці складові і є твої щоденні звички. Твій успіх починається вже сьогодні.

From The Land of Liberty with Love

From Dreams to Success!

Cornelius-Vanderbilt

7 звичок, що заважають твоєму навчанню

Ми знаємо, як буває складно почати вивчати щось нове. Ми такі ж, як і ти. Та якщо у нас вийшло, то й у тебе вийде. Ось 7 поганих звичок, яких потрібно почати позбуватися вже зараз, щоби розмовляти як чарівний Шерлок.

Ти не бачиш цілі

Зазвичай, люди фокусуються на самому навчанні, але це дуже розмито й багато. Натомість, спробуй сфокусуватися на тому, навіщо ти навчаєшся і де, зрештою, ти застосовуватимеш ці знання. На новій роботі, за кордоном під час фантастичної подорожі. І далі, коли лишень почнеш думати чи говорити про навчання, то перед очима з’являтиметься образ нового себе у кабріолеті, а не купа книжок.

Прокрастинація

Найбільша перешкода на шляху до успішного навчання. Прокрастинація – це те, чому ми або взагалі не починаємо навчатися, або не закінчуємо. Тут уже тільки одна порада. Just do it. Встань, запишись на курси й прийди на перше заняття. А якщо ж ще й прийдеш саме до нас, то заговориш уже на першому уроці, познайомишся із кльовими одногрупниками, бо із нами чомусь тільки такі й залишаються, вип’єш шампанського й переконаєшся, що навчання – це відпочинок, а не складна й нудна робота. І не забувай про кабріолет. Твоя меркантильність у цій справі тільки на користь.

♠ Відсутність інтересу або бажання

Так, ти не будеш робити англійською те, що тобі не подобається робити рідною мовою. Якщо не любиш читати українською, то, скоріш за все, не читатимеш романи англійською. Просто не силуй себе, роби те, що любиш. Спілкуйся, пиши щоденник, співай у душі. Будь собою. Англійською. Кожен день.

♠ Недостача сну

Так, ми також думали, що сон – це лише марнування дорогоцінного часу, який можна використати для роботи або на розваги. Як же ми помилялись! Сон – це частина процесу навчання. Під час сну мозок оброблює інформацію, отриману впродовж навчання. Відпочиваючи мозок позбавляється токсичних речовин, як і будь-який інший орган нашого тіла. А зважаючи на шалений темп життя, об’єми інформації й минулий корпоратив, то релаксувати мозкові просто необхідно.

♠ Страх зробити помилку

Більшість із нас в дитинстві сварили за помилки, вчили бути відмінниками й слухняними дітками. Але, шляхом помилок ми також навчаємось. Та й взагалі, чого тут боятися, ми помиляємось і в набагато серйозніших речах, ніж Паст Сімпл) Ми робимо помилки й у рідній мові. Дитина, починаючи ходити, падає десятки разів на день, сміється й піднімається, не роздумуючи над тим, а може ходити – це не моє. Краще розмовляти із помилками, аніж мовчати. Ти б нас бачив у парижському супермаркеті.

♠ Відсутність добре організованого розкладу

Вивчення мови потребує часу. Мотивація й бажання вчитися це чудесно, але потрібно організувати свій час, себе й приділяти кожного дня хоча б 30 хвилин англійській. Навіть, якщо саме сьогодні не хочеться нічого читати – подивись відео, не хочеться ні на кого дивитись – пограй у гру англійською. Just роби щось. Кожного дня.

♠ Робоче місце – твоя зона комфорту

Вдома в улюбленому кріслі із купою чіпсиків, горішків, какао з маршмеллоу здавалося б вивчати англійську краще, зручніше й легше, аніж підійматися та йти кудись до школи. Але усі ці смаколики й оверкомфорт тільки шкодять й відволікають. Та й справді, коли у мене в руках какао із маршмеллоу – я включаю Щоденник Бріджит Джонс, а не відкриваю підручник. Вихід? Тримай фокус на головному – на навчанні, на цілях, на кабріолеті, зрештою. І приходь до The Land of Liberty. У нас і диван і гарний настрій і какао і компанія і, щонайголовніше, – ефективне навчання. Тому що усі разом ми не дамо тобі сачкувати, а навпаки, завжди підтримаємо.

Keep doing it, Man. Every day. 

From The Land of Liberty with Love!

1d3bbe1c9468078efc12b159bc653a2e